Я приїхала до Естонії у вересні 2022 року. Мої батьки залишилися в Харкові. Ми підтримуємо зв’язок телефоном, коли у них наявна електроенергія.

Мої 73-річна мама і 84-річний тато живуть на 10 поверсі. Через постійні відключення електроенергії в їхньому будинку не працює ліфт, і у разі авіанальоту вони навіть не можуть покинути квартиру. Цієї весни біля їхнього будинку вибухнула бомба. Усі вікна вибиті, двері було пошкоджено, на стінах з’явилися тріщини.

Вони досі живуть без вікон. Вони не можуть замінити їх самі – у них немає ресурсів. Більша частина їх доходу йде на лікування моєї матері; вона хвора на рак. У них просто немає ні сил, ні грошей підготуватися до зими, адже все йде на невідкладні витрати.

Незрозуміло, чи можуть вони розраховувати на центральне опалення цієї зими. Якщо ні, мої батьки планують використовувати електричні обігрівачі, за наявності електроенергії. Під час відключень вони користуватимуться маленькою пічкою-буржуйкою, для якої потрібні дрова, які вони повинні купувати.

Складається враження, що не всі в Естонії до кінця розуміють, що відбувається в прифронтових містах. Люди все ще живуть у будинках із розбитими вікнами та потрісканими стінами, навіть коли наближаються морозні ночі. Не кожен має можливість переїхати в безпечніше місце. Тим, хто ніколи не жив у таких умовах, це важко зрозуміти. Напочатку українці отримували багато допомоги, але війна затягується, багато людей втомилися і хочуть від неї дистанціюватися.

__

Будь ласка, допоможіть українським родинам пережити воєнну зиму!

Пожертвуйте